Наступає чорна хмара,
А другая синя,
Не заступить син за батька,
А батько за сина.
Женуть батька в степ косити,
Сина молотити,
Третю дочку-паняночку —
Тютюну садити,
А невістку з свекрухою
У лан жита жати.
Сіли вони обідати, —
Гіркий наш обіде!
Озирнуться позад себе,
Аж окомон їде.
Під'їжджає окомон,
Канчук розпускає:
«Чому, чому, білозірці,
Усіх вас немає?»
«Окомоне, добродію,
Що маєм робити?
Покидали малих діток,
Нікому глядіти».
«А я велю малих діток
В ставках потопити
Та всім же вам, білозірцям,
В роботу ходити».
У нашої окомонші
Червона спідниця, —
Ой виходять білозірці,
Як сходить зірниця.
У нашого окомона
Сивая кобила, —
Ой побила білозірців
Лихая година.
У нашого Білозора
Червоная хустка, —
Остається в Білозора
Не 'дна хата пустка.
У нашої окомонші
Уподовж мережки, —
Йдуть додому білозірці,
Як не видно стежки.
|
