Ой служив би я в війську Запорозькім,
Да славоньки не маю,
Гей, нема слави, нема ж і поваги,
А ще й третьої — худоби!
Гей, шкода, шкода так літа й утрачати
Ще й козацької вроди!
Ой у городі коло риночку,
Да на високім ґанку,
Гей, сидить козак, цепом прикований,
Да за Галю-коханку.
Іде дівчина да до броду по воду,
Аж коромисло гнеться,
А сидить сірома, цепом прикований,
Да як гадина в'ється.
«Ох ти, дівчино, да серце Галюню!
Не ходи сюди по воду,
Чи не пустить да мене мій пан
Хоть на один день до роду?»
«Ох, і не пустить тебе твій пан
І на один день до роду,
Бо була я вчора у покої,
Чула панські приговори:
Гей, оддасть тебе, оддасть у солдати,
Да й у тяжкую неволю!»
«Нехай оддасть, нехай оддасть,
Да я буду служити,
Аніж мені прескурвому сину
Не знаю, за що годити!
Буду служить богу й государю,
Да я знатиму за що,
Гей, буду робить прескурвому сину,
А він скаже — ледащо!..»
|
