Бодай пану в дворі страшно,
Як нам в полю сонце зашло;
Сонце зашло, ми ще жнемо,
При місяці снопи носимо,
При зороньках копи кладемо,
Опівночі додому йдемо,
На світанні вечеряємо,
У білий день знову йдемо.
Бодай пана не сховали,
Жеб собаки розорвали,
Поховали при долині,
Жеб по йому вовки вили.
Бодай пана громи вбили,
Як ми ручки потомили.
|
|
|
