Посіяли, поорали — нікому збирати,
Як погнали наших хлопців в місто присягати.
В Житомирі, славнім місті, побиті колочки,
А вже з наших славних хлопців здійняли сорочки.
Материнські поздіймали, московські побрали,
Гірко стало, заплакали, родину згадали:
«Чи ми в бога заслужили, чи в свеї громади,
Що нас, хлопців молодейких, забито в кайдани?»
|
|
|
