Ой летіли гуси-ключі, через море йдучи,
Заплакали легіники, до відбору йдучи.
Не плачте-ко, легіники, щаслива дорога,
Каміннячком буркована до самого Львова.
Каміннячком буркована, мости споряжені,
Туди ішли з кучерями, відти пострижені.
«Та відки ви, легіники, ци не з Станіслава?
Чи там єсте не бачили хорошого Йвана?»
«Ми виділи, ми бачили хорошого Йвана:
Сидить собі на стільчику серед Станіслава.
Сидить собі на стільчику, кучері спускають,
Єго мамку рідненькую водов відливають».
«Мамко моя рідненькая, не роби ми того,
Як я піду на війночку, стану за старшого;
Та на тобі, моя мамко, сорочку додому,
Бо тут мені вже подали тонку рантухову.
Сорочечку рантухову, хусточку шовкову,
А шапочку-венгерочку, кабатик смушовий».
|
