А в неділю рано, рано-ранесенько
А вмивала дівчинонька личенько біленьке.
Умивала личенько дрібними сльозами
Та й утерла слези-очі жовтими косами.
В понеділок рано легіня злапали,
Назад йому білі ручки ремінцем зв'язали.
Вели його, вели в місто вулицею,
Зв'язали му назад руки крутим сирівцею.
А в вівторок рано, як стало світати,
Зачав крутий той сирівець від рук відлітати.
«Ой іди-но, легіню, тепер додомоньку,
Та най тобі твоя мати змиє головоньку».
«Змиють ми головку дощі майовії
Та й розчешуть кучерики ворони чорнії».
|
|
|
