Ой зачула моя доля,
Що не бути мені дома. (2)
Бути мені у неволі,
У некрутському наборі, (2)
У залізі, у закові,
Молодому козакові!
Скоро козак догадався —
По улицях не шатався, (2)
По улицях не шатався,
До дівчини заховався, (2)
До дівчини у комору
На тихесеньку розмову. (2)
«Дівчинонько, моє серце,
Сховай мене під ряденце! (2)
Дівчинонько, моя рибко,
Сховай мене, щоб не видко!» (2)
Лихі люде як узнали,
Отаманові сказали. (2)
Як прибігло два десяцьких, —
Дівці двері розламали, (2)
Таки парубка піймали,
Назад руки ізв'язали; (2)
Посадили у задочок,
А два сіло в передочок
Та повезли в городочок.
Один коні поганяє,
Другий парня доглядає. (2)
Та привезли в городочок,
Поставили у станочок,
Забрили його лобочок;
Платком шию зав'язали
Ще й солдатиком назвали: (2)
«Іди, парень, висипайся
Та й на муштру поспішайся». (2)
Скоро парень пробудився,
За головоньку вхопився: (2)
«Бідна моя головонька,
Що чужая сторононька —
Не рідная родинонька.
Лучче б було з грабельками,
Ніж тепера з шабельками; (2)
Лучче б було з сестрицями,
Ніж тепера з рушницями; (2)
Лучче б було плугом іти,
Ніж з панами говорити; (2)
Лучче б було воли пасти,
Ніж тепера з коня впасти!» (2)
|
