Ой піду я у лужок,
Стоять дівки у кружок.
Стоять дівки у кружок,
Піють пісню в голосок.
«Вже нам, дівки, не до вас,
Беруть у солдати нас.
Беруть у солдати нас,
Бо прийшов уже наказ:
Щоби бороди побрити,
Назад кучері завити».
А як вибув двадцять літ,
То приїхав до воріт.
То приїхав до воріт,
Питається: «Де мій рід?»
«В тебе роду вже нема,
Батько й мати померла.
Батько й мати померла,
Сестра заміж пішла.
Ти остався один брат,
Та й той ходиш не жонат».
«Ой тоді я оженюсь,
Як на лавці положусь.
Ой то мої свашечки,
Що обмиють ніжечки.
Ой то мої світилки,
Що засвітять свічечки.
Ой то мої бояри
В домовину уклали.
Ой то мої старости,
Що до гробу донесли.
Ой то мої музики,
Що задзвонять в дзвоники.
Ой то моя молода,
Що сирая мать-земля».
|
|
|
