Ой не шуми, луже, в зеленому гаю
Да не завдавай серцю жалю,
Бо я в чужім краю.
Бо я в чужім краю гірко пропадаю,
Да через те я пропадаю,
Що роду не маю.
Єсть в мене родина далеко від мене,
Ой чую ж я через люди —
Цураються мене.
Летіла зозуля через сад, куючи,
Да заплакало два молодці,
До прийому йдучи.
Ой то не зозуля, то рідна мати
Да приїхала до прийому
Сина викупляти.
«Ой на тобі, пане, рубля золотого
Да випусти мого сина
З прийому додому».
«Ой не буду брати рубля золотого
Да не випустю твого сина
З прийому додому!»
«Ой на тобі, пане, коня вороного
Та випусти мого сина
З прийому додому!»
«Ой не буду брати коня вороного
Да не випустю твого сина
З прийому додому!»
«Ой на тобі, пане, золотеє сідельце
Да випусти мого сина, —
Болить мене серце!»
«Ой не буду брати золотеє сідельце
Да не випустю твого сина, —
Нехай болить серце!»
|
|
|
