«Ой боже ж мій, боже, нащо я вродився?
Кінь вороний, я молодий, а ще не женився!
Продай, мати, коня, коня вороного,
Та ожени мене, хлопця молодого!»
«Шкода, сину, шкода худоби збавляти,
Пишуть чорне на білому, хотять тя віддати».
«Воліла-сь мня, мати, в болото веречи,
Ніж мня мали цісарські вояки стеречи.
Ой неволя, мати, неволя, неволя,
В Коломиї стрижуть, до Черновець гонять.
Ой битая дорога, мальовані хрести,
Туди будем, моя мати, карабіни нести.
Бодай ті карабіни зо світа пропали,
Щоби мене, молодого, плечей не збавляли!
Ой летіла канюка, пострілена з лука, —
Вже з тобою, мила мати, навіки розлука!»
|
