Уродився Середенко,
Да не в козаченька вдався,
Через свою та дурную волю
Та в неволеньку попався.
Ой який той Середенко
Та превдаленький удався,
А на того Середенка
Старий дукач залицявся.
Ходить дукач по ярмолку,
Собі наймита шукає...
Молоденький Середенко
На дукачеву шию гуляє.
Як повели Середенка
Та битими шляхами,
За ним іде його мати,
Обливається сльозами.
«Вернись, вернись, Середенко,
Забери свої бумажки!»
«Не вернуся, моя мати,
Бо вже мені дукачеві важкі!
Добра твоя, дукач, доля —
Твої сини будуть дома,
А я піду землі бити —
За твоїх синів служити».
|
|
|
