Ой зійшлися багачі, взяли гадку гадать,
Взяли гадку гадать, кого в некрути віддать.
Взяли би-сьмо багача — буде, шельма, докучать;
Возьмемо ми сироту та збудемся клопоту!
Сестра тоє учула та й додому махнула:
«Тікай, брате, поскорій, — хотять взяти в москалі!»
Брат сестрички не слухав та чобіток не взував,
Йно соцький на поріг, а брат вікном та надвір.
Сів чобітки взувати, кличуть його до хати.
Він знадвору до комори, а з комори до стодоли,
А з стодоли попід стріп, — впав на нього житній сніп.
А ще сніпка не зняли, назад ручки зв'язали.
Ведуть його через тік: «Тримай добре, щоб не втік!»
Ведуть його коло пана, — там дівчина є кохана;
Ведуть його коло дзвіниці, — плачуть за ним молодиці;
Ведуть його через село: «Бувай, село, здорово!»
Ведуть його коло криниці, — плачуть за ним три
сестриці.
«Товді, сестро, заплачеш, як в полку зобачиш!»
|
