Ой судять пани, судять пани
Ще й багатії люди,
Що забрать сиріт, забрать і бурлак,
Бо з їх добра не буде.
Взяли й Артюка, взяли й Масюка,
Забили в кайдани...
«Отепер же ми, товаришу мій,
Тут обидва пропали!»
«Ой іще ж бо я, товаришу мій,
Ще ж бо я не боюся:
Ще сам молодий, і кінь вороний,
Ще ж бо я не журюся.
Сідлаю коня, виїжджу з двора,
На коника схилився».
Ой за ним ненька, за ним старенька:
«Не їдь, синку, вернися!»
«Ой не вернуся, бо забарюся,
Поїду на Вкраїну:
Ще сам молодий, і кінь вороний,
Ще ж бо я не загину!»
Поїхав козак під зелен байрак,
Став коня попасати...
Ой за ним соцький, соцький з виборним —
У неволеньку брати.
«Нате ж вам, соцький, і вам, виборний,
Коника вороного,
Тільки ж не беріть у неволеньку
Бурлаки молодого!»
«Коника взявши вороненького,
Треба його глядіти;
Бурлаку взявши молоденького,
То він буде служити».
«Нате ж вам, соцький, і вам, виборний,
Ще й золоте сідельце,
Тільки ж не беріть у неволеньку,
Браточки мої, серце!»
«Сідельце взявши золотенькеє,
Треба ж його глядіти, —
Бурлаку взявши молоденького,
То він буде служити!»
Ой через гору, через кам’яну
Там орел воду носить...
Ой там бурлака молодесенький
Губернатора просить:
«Ой пусти мене, губернаторе,
З неволеньки додому:
Ой заскучала, з личенька спала
Дівчинонька за мною!»
«Ой хоч я пущу, хоч я не пущу,
То ти вдома не будеш,
Ой пий же воду все холодную —
Про неї забудеш!»
«Пив же я воду все холодную
Та з тихого Дунаю...
Поки жив буду, то не забуду
Своє дівча задавну!»
|
