Жила, жила удівонька аж на край села,
Мала собі удівонька сина-сокола,
Та не знала та удівонька, як із сином жить,
Записала свого сина у службу служить.
«Служи, служи, мій синочку, всі года,
Прийди, прийди в гості хоч на півчаса!»
«Я ж до тебе, моя матінко, пішки не прийду,
Я до тебе, моя рідная, орлом прилину,
Сяду-паду на калині в вишневім саду,
Я своїми голосами весь сад розів’ю,
Я своїми слізоньками весь сад ізіллю,
А до тебе, моя рідная, в хату не піду.
Оце тобі, моя матінко, за горкії слова,
Що ти мене, молоденького, в службу оддала,
Що чужі у матері діти вино і мед п’ють,
А із мене, молоденького, гіркі сльози ллють;
Що чужії у матері діти охотою йдуть,
А по мене, молоденького, по чотири шлють...»
|
