Ой казала-сь, моя мамко, що мя ся не збудеш,
Прийде така годиночка, що ще плакать будеш.
Прийде така годиночка, прийде така днина,
Що заплачеш та й згадаєш: «Де моя дитина?»
Ти гадаєш, моя мамко, що я йду косити,
А я йду до цісаря карабин носити.
А я кошу, кошу, стану одпочину,
А карабин ношу, ношу, марне з світа згину.
Ти гадала, моя мамко, що я буду газдувати, —
Я іду до цісаря дороги збивати.
|
|
|
