Летіли орли з далекого краю,
Сіли спочивати на вдовиній хаті.
Сіли спочивати на вдовиній хаті...
Виряджала мати сина у солдати:
«Іди, мій синочку, за отця і неньку.
Дадуть тобі, сину, зброю все ясненьку;
Іди, мій синочку, за рідного брата, —
Дадуть тобі, сину, государське плаття;
Іди, мій синочку, за брата рідного, —
Дадуть тобі, сину, коня вороного.
Чи приймешся, сину, цю гору скопати,
Чи приймешся, сину, ясну зброю взяти?»
«Я гору скопаю та й сяду спочину,
Як ясную зброю возьму — повіки не скину».
«Чи волів би, сину, гіркий полин їсти,
Чи волів би, сину, на коника сісти?»
«Полину наїмся — водиці нап’юся,
З вороного коня упаду — заб’юся».
«Чи волів би, мій синочку, цю гору скопати,
Чи волів би, мій синочку, государське плаття взяти?»
«Я гору скопаю та й сяду спочину,
Як государське плаття возьму — навіки загину!»
|
