Гой не зозулька жалібно кувала,
То мати сина в військо виряджала:
«На ж тобі, синку, коня вороного,
Не забудь, синку, ти батечка твого.
На ж тобі, синку, на коня сідельце,
Не забудь, синку, за мене, ти, серце».
Гой били, били а все барабани,
Поприходили а все капітани.
«Гой, капітане, будем вас питати,
Куди ж ви мете синів наших гнати?»
«Будем їх гнати в чужий край стояти,
Будем їх гнати турка воювати.
Будем їх гнати, у чистеє поле,
Загатимо ними глибокеє море».
|
