Налетіли гуси з французького краю,
Збили, збили, сколотили воду на Дунаю.
З того боку, з-за Дунаю, рве вітер солому,
Кличе, кличе мамка сина й а з війська додому:
«Ой іди, синку, з війська, з війська додомочку,
Най я, — каже, — тобі змию твою головочку!»
«Було мені мити, як я був при тобі,
Тепер мені вже не змиєш, бо я жовнір собі.
Змиють мені капралі, розчешуть улани,
Можу я вже обійтися без тата, без мами».
|
|
|
