Ти гадаєш, моя мамко,
Що ня ся не збудеш...
Прийде така годиночка,
Що плакати будеш.
Прийде така годиночка,
Що плакати будеш.
Прийде така годиночка,
Прийде така днинка,
Що заплачеш, заголосиш:
«Де моя дитинка?»
Що заплачеш, заголосиш:
«Де моя дитинка?»
Ой заплачеш, моя мамко,
В неділю раненько,
Як не буде кому дати
Сорочку біленьку.
Як не буде кому дати
Сорочку біленьку.
Ой заплачеш, моя мамко,
В неділю в полудень,
Що всі хлопці на вулиці,
Лиш мене не буде.
Що всі хлопці на вулиці,
Лиш мене не буде.
Що всі хлопці на вулиці
Гуляють, танцюють,
Мене, хлопця молодого,
В війську зицирують.
Мене, хлопця молодого,
В війську зицирують.
Ти гадаєш, моя мамко,
Що я йду косити,
А я іду до цісаря
Карабін носити.
А я іду до цісаря
Карабін носити.
Карабіне, карабіне,
Та карабіночку,
Через тебе, карабіне,
Втратив дівчиночку.
Через тебе, карабіне,
Втратив дівчиночку.
Ой дівчино, дівчинонько,
Ти не моєй віри:
Чому-с тоді не плакала,
Як я йшов до міри?
Чому-с тоді не плакала,
Як я йшов до міри?
Чому-с тоді не плакала
Та не голосила:
«Не рубайте кучерики,
Бо я їх любила!
«Не рубайте кучерики,
Бо я їх любила!
Я кучерики любила
З малої дитини,
Що в Кіцмані облетіли
За квадра години.
Що в Кіцмані облетіли
За квадра години.
Ой кучері, кучерики,
Кучері кручені,
Не раз я ся настояла
З вами до вечері!
Не раз я ся настояла
З вами до вечері!
Не раз я ся настояла —
Другі кури піли,
Водов дверці поливала,
Щоби не скрипіли.
Водов дверці поливала,
Щоби не скрипіли.
Водов дверці поливала,
Муков посипала,
До милого виходила,
Що й мамка не взнала».
До милого виходила,
Що й мамка не взнала».
|
