Ой що улиця, то молодиця,
А хлопця не видати;
Бо позабирав усіх наш цісар
На турка воєвати.
Ой летить ворон та з чужих сторон
Та жалібненько краче;
Не єден отець, не єдна мати
За своїм сином плаче.
Закурилася біла дороженька,
В круті гори ідучи;
Ой заплакали новобранчики,
На війноньку ідучи.
«Ой павоньки, чорні галоньки,
Чом вгору не взлітаете?
Ой ви, жовняри-новобранчики,
Чом додому не вертаете?»
«Ой раді би ми вгору ся взнести,
Та туман полігає;
Ой раді би ми додому вернути,
Та цісар не пускає.
Ой не так цісар, ой не так цісар,
Як цісарева мати,
Хтіла б бранцями-небожатами
Цілий світ звоєвати!..
Ой як у Львові, так в Станіславі
Голосненькії дзвони;
Ой дай же нам, боже, повернутися
Та у свої сторони!»
|
|
|
