Широка кушуля, шита горі крайом,
Шила ї миленька під зеленим гайом. (2)
Шила й ушивала, весело співала,
Коли ї давала — жалісно плакала. (2)
«А що ти, мій милий, по кушулі буде,
Кой підеш на войну, хто ї носить буде?» (2)
«Як піду на войну, візьму із собою,
Буду ся з нев тішить, як, мила, з тобою. (2)
Аж мене поранять — буде ми до рани,
Аж мене й убиють — буде ми до ями». (2)
|
|
|
