Гей, ступають жовнярики
На широкий міст,
Та п’ють вони горівочку
Та й солодкий мід.
Позволив єс, пан капітан,
Мід-горівку пити,
Позволь же нам, пан капітан,
Ще сє поженити.
В людей жінки, як вермінки,
Як ружевий цвіт;
Мені ж моя зелізная
Зав’язала світ!
Та й озму ж я зелізную
Попід білі боки,
Та пустю я зелізную
Та в Дунай глибокий:
«Плини, плини, зелізная,
Аж на синий камінь,
А там же ти відпочинеш
Та й навіки амінь!»
|
|
|
