Стоїть жовняр на шельваху, на крутій горі,
Зачесує кучерики в свої голові.
Зачесує кучерики в свої голові,
Вмивається слізоньками, як гусь по воді,
Вмивається слізоньками, як гусь по воді,
Пише, пише дрібне листя до мамки свої.
Пише, пише дрібне листя до мамки свої,
Чи відпише рідна ненька хоч слово, хоч дві.
«Не відпишу, мій синочку, ні слово, ні дві,
Бо вже ж мені насипали на ручки землі».
|
|
|
