Ой на морі та й на синьому
Сокіл з орлом купається;
Ох, і брат у брата та питається;
«Чи був ти, брате, та у своїй стороні,
Ой чи плаче отець-мати по мені?»
«Ой плаче, плаче, розбивається,
Щодня у гості сподівається:
Коли б мій син та тепер при мені,
Звів би він мене із постелі сії!
Що чужі сини та до церкви йдуть,
А мого сина у кайданах ведуть;
Що чужі сини ідуть богу молиться,
А мій же син государю клониться;
Ой заніс же він та головочку
У чужий край та стороночку».
|
|
|
