Гей, в неділю рано
Сонечко сходило,
Сонечко сходило,
Туманом се вкрило.
Гуляй, гуляй, серденько!
Й а в неділю рано
Соколи літають;
Соколи літають,
Жалібно гукають.
Гуляй, гуляй, серденько!
Й а в неділю рано
Канони заграли;
Канони заграли,
Кулі засвистали.
Гуляй, гуляй, серденько!
Серденько моє, серденько,
Чо ж тобі так тяженько?
Канони грають,
Кровцю проливають.
Й а в неділю рано
Сонечко сходило:
Перестало жити,
Щоби се не дивити...
«Мати ж моя, мати,
Ци-с годна мя пізнати?»
«Пізнаю ж тя, пізнаю:
Одного тя сина маю;
Одного тя сина маю,
Як калина в гаю».
«Мати ж моя, мати,
Мене не пізнати!
Моя кабатина —
То кров, то калина!»
Гуляй, гуляй, серденько!
Й а в гаю калина,
А в горі зацвіла;
В чистім полі могила —
То моя дружина.
Журила се, мати, мною,
Що не буду я газдою:
Ой маю я в царя плужок —
Через плечі карабінок;
Ой маю я в царя нивку —
В чистім полі могилку:
Карабінцями виорана,
А кульками засіяна,
Білим тілом зволочена,
Кровцев сполонена.
|
