Старша сестра брата мала,
На войну го виправляла,
На войну го виправляла,
Коника му осідлала.
Уж панове з войни ідуть,
Братового коня ведуть.
«Ах, панове мої милі,
Где сте мого брата діли?
Ци ви єго порубали?
Ци ви єго посікали?
Ци ви єго постріляли?»
«Ні ми єго не порубали,
Ні ми єго не постріляли.
Ой остал он в ширім полі,
В ширім полі на таборі,
Тримать главу при камені.
Коник єго біля него,
Гребе ножков, жалує го,
Же не має газди свого,
Мал би оброк, мал би сіно.
Єсть там плачу, нарікання,
Єсть там кирві розливання,
Єсть там кирві по кісточки,
Гинуть красні там діточки;
Летить палаш за палашом,
Лієся кров долов носом,
Летить куля за кульками,
Тече там кров потоками.
Єден кричить: «Ратуйте мня!»
Другий кричить: «Добийте мя!»
Третій кричить: «Берте яму,
Берте яму, кладьте мня в ню!»
Коли уже сліпі народи провидять,
Християнські діти — ах! про што кров
цідять!»
|
