«Відки йдете?» — «З-під Дунаю».
«Що там чути в вашім краю?»
«Мати, мати, зле чувати:
Хочуть, мати, бранців брати».
Ідуть турки во два шнурки,
А татари на чотири,
А жовніри поле вкрили;
А за ними віз покритий,
На тім возі жовнір вбитий;
Жовнірова мати плаче.
«Ой цить, мати, не журися,
Твій синонько оженився,
Взяв він собі красну дочку —
В чистім полі могилочку.
Кінь му стоїть в головочках,
А крук стоїть у ноженьках;
В правій ручці палаш держе,
А з палаша кровця тече».
Жовнірова мати плаче...
«Не плач, мати! Не крич, не плач,
Не дуже мя порубано,
Но рученьки на штученьки,
Головоньку на чотири,
Біле тіло як мак дрібно.
Шукай, мати, лікароньки,
Зеленої муравоньки;
Будуй, мати, дім єловий,
Будуй, мати, могилоньку,
Високую могилоньку».
|
