Через поле унгварськоє
Ішло військо мадярськоє.
Ей, проти війська коник турський.
Сидить на нім вояк руський.
В правій руці саблю держить,
Долі сабльов кров ся цідить.
Ей, на тій кровці ворон кранче,
За мнов моя мамка плаче.
Не плач, мамко, не журися,
Я не дуже порубався —
Ей, головочку начетверо,
Біло тіло посічено.
Іди, мамко, під яличку,
Укопли мні там ямочку,
Ей, без облочка та й без двері,
Бо мене вже постріляли.
|
|
|
