Віють вітри все буйнії,
Та ідуть дощі все дрібнії,
Та землю орошають,
Та травою урощають,
А цвітами украшають.
Там стояли все кургани,
Де бурдаченьки проїжджали.
Та степи за степами,
І луги з берегами,
Там чумаченьки проходили
І бурлаченьків провозили,
А тепер не проходять
І бурлак не провозять, —
Все за вражими панами.
Наші бурлаченьки догадались —
Через Дунай-річку перебрались.
Та Дунай-річка мати,
Та не дай погибати
Нам, безщасним сіромахам!
|
|
|
