Ой не сам я іду слободою, —
Ведуть мене громадою,
Називають бурлакою,
Мого брата — розбишакою,
А мого коня — пробіякою.
Горе ж мені на чужині,
Що не вмісті брати мої:
Що один в Січі отаманом,
А другий десь ще й ватагом.
Сам я молод понад Дніпром ходжу,
Дев’ятеро коней воджу,
На десятому, вороному, роз’їжджаю,
Дніпра братом називаю.
«Скажи, Дніпре, скажи, брате,
Скажи мені усю правду:
Скажи броди бурлацькії
Ще й перевози козацькії!»
З устя моря до вершини
Сімсот річок ще й чотири,
Та всі вони в Дніпр упали,
Дніпра правди не питали;
Одна річка Синявочка
Дніпра правди все питала,
Рідним батьком називала:
«Ой ти, Дніпре, чим ти ясен,
Чим ти ясен, чим ти красен:
Чи своєю довжинею,
Глибинею, ширинею,
Чи крутими берегами,
Чи жовтими все пісками,
А чи темними лугами?»
«Ой ясен я козаками,
Козаками й бурлаками,
Бурлаками й рибалками:
Вони ж мене звеселяють,
Вони з мене добич мають».
Жалується Лиман морю,
Що Дніпр узяв свою волю:
Свої гирла прочищає,
Лиман, море засипає.
|
