З зимньой води линули лимани;
Бодай тії пани щастя не мали,
Що вони у парі нам жити не дали!
Прощайте ж, пороги і всії дороги,
А де походили мої білі ноги;
Да усі прощайте, да й не забувайте,
Коли ж ваша ласка, — мене споминайте!
Споминайте мене хоч устами,
Споминайте мене хоч мислями,
Споминайте мене добрими словами,
Що я був козак добрий меж вами!
|
|
|
