Ой колись були степи, сінокоси,
А тепер стали облоги;
Гей, колись були друззя й приятелі,
А тепер стали вороги.
Ой колись були степи, сінокоси,
А тепер стали обліжки;
Гей, колись були друззя й товариші,
А тепер стали насмішки.
Ой життя ж моє, життя бурлацькеє,
Так, як ранняя роса:
Вітер повіє, сонечко пригріє,
А роса на землю впаде, —
Ой то так моє життя бурлацькеє
Та отак марно й пропаде!
|
|
|
