Ой горе, горе з такою годиною:
Чи кляла мати малою дитиною?
Чи кляла мене, слізьми умиваючись?
Чи кляла вона, хліба добуваючи?
Чужії люди відвертаються,
Бо я наймичка, — не родаються.
Ой піду я та й у темний ліс,
Може, мене лютий звір із’їсть.
Зозулька кує на весь ліс «ку-ку»;
Ой за що терплю я тяжкую муку?
Соловеєчко на весь ліс «тьох-тьох»;
Легше було б жить із милим удвох.
Та ще й одудок усе й «оду-ду»;
Ой горе, горе, в наймах пропаду.
|
|
|
