Ой кажуть люди, що-м на личку зблідла...
Ніхто не знає, яка у дворі біда.
Ой перша біда — що їсти не доволі,
Другая біда — що чорненькії брови,
А третя біда — будуть тяжко карати.
А все ж то буде на моїм личку знати.
Ой як я буду із двора виходити,
Далеко буду ті двори обходити.
Не так ті двори, ой як ті двірські люди,
Тілько-но мені двораченька жаль буде.
Ой ви, вороги, не ворогуйте на мене,
Ой одраїли вірного друга від мене.
|
|
|
