Ой піду я лугом,
Лугом-долиною,
А чи не зустрінусь
З родом, з родиною.
А чи не зустрінусь
З родом, з родиною.
Ой там моя сестра
Пшениченьку жала,
Сказав я їй «здрастуй»,
«Здоров» не сказала.
Сказав я їй «здрастуй»,
«Здоров» не сказала.
«Ой чого ти, сестро,
Така горда стала:
Сказав тобі «здрастуй»,
«Здоров» не сказала?»
Сказав тобі «здрастуй»,
«Здоров» не сказала?»
«Тим я тобі, брате,
«Здоров» не сказала:
За дрібними слізьми
Тебе не пізнала.
За дрібними слізьми
Тебе не пізнала.
На чужій роботі
Тяжко нароблюся,
Як прийду додому,
Сяду й зажурюся.
Як прийду додому,
Сяду й зажурюся.
Нічим затопити,
Нічого й зварити,
Плачуть дрібні діти,
Нічим накормити!»
Плачуть дрібні діти,
Нічим накормити!»
«Ой чого ти, сестро,
Така стара стала,
Синів не женила,
Дочок не давала?»
Синів не женила,
Дочок не давала?»
«Постарили, брате,
Мене чужі хати,
Чужа роботонька
Та зла недоленька!»
Чужа роботонька
Та зла недоленька!»
|
