Ой за гайком та за Дунайком,
Гайком зелененьким,
Там стояли гуртоправці
Своїми гуртами.
А поміж тими та і гуртами
Хазяїн наш ходе,
Ой він ходе, та і він ходе,
Ой він ходе, та і він ходе,
Прохажуває.
Ой він ходе, та він ходе,
Прохажуває,
А своїм хлопцям та гуртовцям
Приказуває:
«Ой ви, хлопці та гуртовці,
Слухайте мене!
Ой займайте та сірії воли
У город Москву.
Ой займайте та сірії воли
У город Москву,
Ой розпродайте та сірі воли
Та йдіть додому!»
Вилітала та сова з куща,
Кугикаючи, —
Ой помер, помер та наш хазяїн,
Додому йдучи.
Ой помер, помер та наш хазяїн,
Додому йдучи,
Зосталася хазяєчка,
Дожидаючи.
Ой як зачула, додолу впала,
Нежива лежить,
Ой чи то ж бо їй та жалько стало,
Чи її болить?
«Ой боже мій, ти милостивий,
Що маю робити?
З діточками дрібненькими
Як на світі жити?
Одне каже: «Оженіть мене, —
Я буду робить!»
Друге каже: «Найміть мене, —
Я буду служить!»
|
