Ой гук, мати, гук,
Де лоцмани п’ють,
І веселая та доріженька,
Куди вони йдуть.
Ой де вони йдуть,
Як орли, гудуть,
Під білою березою
Отамана ждуть.
Отаман іде,
Як голуб, гуде,
Між своїми лоцманами
Пораду веде.
«Отамане наш,
Пускай швидше нас,
Усі плоти на одвалі
Дожидають нас».
І поріг шумить,
Народ гомонить,
А в нашого отамана
Головка болить.
Отаман гука:
«Хлопці, до стерна!»
Ой пішов пліт од берега,
На камінь зліза.
На камінь зліза,
Вітер дме з Дніпра,
Ой в Ненаситськім порозі
Та вода бистра.
|
|
|
