Ой хоч би нам, дівчаточка,
Ой нам строку дожити, (2)
Та й од свого хазяїна
Ой рощот получити. (2)
Ой встанемо, дівчаточка,
Ой не пізно — раненько, (2)
Умиємось, утремося
Ой чисто-біленько. (2)
Умиємось, утремося,
Ой помолимось богу, (2)
Чи не дасть нам господь бог
Ой щасливу дорогу. (2)
«Одчиняй же, мати, двері —
Ой іде дочка із строку». (2)
Стала двері одчиняти,
Стала нарікати: (2)
«Де була, дочко, літом,
Туди йди зимувати». (2)
«Не лай мене, моя ненько,
Гіркими словами, (2)
Як зачуєм святу весну,
Помандруєм самі. (2)
Як згадаєм, так заллємось
Дрібними сльозами». (2)
Одвернулась стара мати,
Стала плакати-ридати. (2)
«Ой ви ж, дітки мої, дітки,
Гіркі ваші заробітки». (2)
|
