«Жінко моя дорогая, що будем робити, —
Я загадав йти в Канаду, а тебе лишити».
«Не йди, мужу, до Канади, не йди бідувати,
Мені тяжко самісінькій діти годувати».
Ой пішов я до Кіцманя, не послухав жінки,
Таки собі вибираю та й пас до мандрівки.
«Прощавайте, добрі люди, і ти, руський краю,
Бо я іду до Канади, з тебе виступаю».
Як ішов я поза село, низенько вклонився:
«Ой прощайте, люди добрі, може, з ким сварився...
В нашім краї і сонечко так гарно сіяє,
А в Канаді білі сніги до сонця сягають.
Бо наш край, ой рідний край, то гай зелененький,
А в Канаді сніги-леди і вітер студненький.
Ой Канадо, Канадочко, яка ти зрадлива,
Не одного господаря з торбами пустила.
Ой прощайте, люди добрі, і ти, Манітоба,
У Канаді живуть люди, як тота худоба.
|
