В Америці сипана дражічка,
Іде за ньов моя фраюрочка.
Іде, іде, ручки заламує,
Бо їй милий до краю вандрує.
«Не плач, мила, не плач, бо уж дармо,
Бо я їду уж назавтра рано;
Уж мій куфер стоїть на дипої,
А шифкарта у кишені моїй».
Як-єм прийшов до Нью-Йорка вночі,
Заплакали мої чорні очі:
Ой боже мій, як я ся застарав,
Поки тоту водичку преплавам.
Ой як-єм мав на ту шиф сідати,
Радше було зараз умирати.
На тій шифі барз велика псота,
Бо там не дба ніхто о чловека;
Як він умре, плебан го не сховат
Ани єму розгрішення не дасть,
Лем му дадуть кавалок олова
Та й го трутять матроси до моря.
Єго тіло рибки розтягають,
Лем кісточки по морю плавають.
Шифкапітан зараз відписали,
Щоб го більше дома не чекали.
Сестри, браття барз ся зрадовали,
Же з газдовства більшу часть достали.
Сестри, браття, ви ся не радуйте,
Бо я маю в краю дрібні діти.
|
