|
|
Але мужик собі став,
Під боки узявся,
Як поглянув на лице —
Так і засміявся.
«Що Микола, то Микола!
Правдива Микола!..
Щоби тобі волосок!..
Вся борода гола!»
«Нешто хочешь барады?
И барада буде!»
І з Варварою мерщій
Знов до халабуди.
Вибігає, кругом глип —
Мужика й ні пари!
А тут баба, як на злість,
Питає Варвари.
Прокляв маляр мужика
I бабу, до лиха;
Ставить образ на стілець
Та й промовив стиха:
«Не требуй он барады,
Энтакая харя! —
И еще бы была раз
С Миколы Варвара».
|
|
|
