|
|
Умер поет! І струни голосні
Порвалися, замовкнули навіки.
Ми стали сиротами і, сумні,
Ми понесли у серці жаль великий.
І довго плакали... І от тепер
Щороку згадуєм сумну пригоду.
Але чи справді вмер він? Ні, — не вмер!
Поет живе в серцях свого народу!
|
|
|
