|
|
Чи знаєш ти світання в полі
або в задуманих садах,
коли од щастя мимоволі
сіяють сльози на очах?
Щебечуть птиці, вітер лине,
немов дитинства дальні дні,
і кожна квітка і стеблина
до тебе тягнуться в півсні.
А ти ідеш. На небокраї
яка краса огнів сія!
Й разом з природою співає
душа закохана твоя.
І тільки серце б'ється дуже,
Здається, так би вічно йшов...
Якщо ти знаєш це, мій друже, —
ти знаєш, що таке любов.
|
|
|
