|
|
Гей, рум'яні мої небокраї,
ви, міста гомінливі кругом!
По країні весна пролітає
і шумить журавлиним крилом.
Пролітає над полем, над гаєм,
сипле квіти з ясного чола.
Їй у відповідь серце співає,
стільки в ньому і світла й тепла!
Вся вона, як усмішка дитини,
як усмішка дитини у сні...
І пливуть, як веселки, години
і вітання, й музика й пісні.
Хай сніги простяглися безкраї,
сиві хмари закрили блакить, —
по країні весна пролітає
і крилом журавлиним шумить.
|
|
|
