|
|
Неначе сьогодні... Я юний, смуглявий...
Мені борівщанка дає молока,
і осінню пахнуть зів'ялії трави,
і твердо гвинтівку тримає рука.
О рідний Донбасе, мій тату могучий,
ти в серці моєму навік заяснів!
І спів солов'їний, і вітер, і тучі,
і шелест колосся, і гул поїздів...
Які вечори там! У бриючім льоті
там ластівки линуть в провулках глухих,
в далекій моїй, в дорогій Третій Роті,
де слухали вишні дитячий мій сміх...
Мов бризнуло сонце промінням під вії,
й хтось тепло рукою погладив чоло...
То вітер донецький у серце повіяв,
то поле донецьке в душі розцвіло!..
|
|
|
