|
|
Десь там осінь за горами
і, немов громи,
б'є об землю копитами
білий кінь зими.
І, неначе моря хвилі,
сніг, і сніг, і сніг...
Чеше вітер коси білі,
розплітає їх...
І куди не глянеш оком, —
біло все кругом,
де змахне зима широким
білим рукавом...
Стомлено крилом махає
в білій муті крук.
А зима все випускає
хуги з білих рук...
|
|
|
