Тулуб, зодягнутий у розкішну, франтовиту, з дорогими прикрасами одіж, величався перед Головою і дорікав їй тим, що на неї і десятої частки не припадає з того багатства, яке має він... — Слухай-но, дурню! Коли може поміститися твій розум у череві, то затям, що так робиться не через велику твою вартість, а тому, що годі обійтися таким малим, як це можу я, — відказала Голова. Фабулка ця для тих, хто честь свою поклав на самій пишноті. |