Григорій Сковорода

Мурашка та Свиня

Свиня з Мурашкою сперечалася, хто з них багатший. А Віл був свідком та побічним суддею.

— Чи ж багато у тебе хлібного зерна? — спитала з гордовитою посмішкою свиня. — Ну-бо, з'яви, шановна пані...

— У мене повнісінька жменя найчистішого зерна.

Як тільки сказала це Мурашка, зареготали раптом щосили Свиня та Віл.

— Хай нам буде за суддю пан Віл, — проказала Свиня. — Він двадцять із лишком років правив у великій славі судейство, і можна сказати, що він проміж усієї своєї братії — наймайстерніший юриста й найгостріший арифметик та алгебрик. Його благородіє зможе нашу суперечку легко вирішити. Окрім того, він досить управний, здається, в латинських диспутах.

Віл після таких слів, мовлених мудрою звіриною, відразу скинув на рахівницю та за допомогою арифметичного множення зробив таке визначення:

— Оскільки бідна Мурашка тілько одну жменю зерна має, як сама призналась об тім без принуки, а, окрім зерна, нічого більше не споживає; водночас проти того у пані Свині є цілий кадуб, в якому жмень міститься триста з третиною, того ради за всіма правилами здорового розрахунку...

— Не те ви рахували, пане Віл, — обірвала його мову Мурашка. — Надіньте окуляри й киньте на рахівниці витрати супроти прибутків.

Справа ще більше розпалила суперечку, і її перенесено у вищий суд.

Сила. Не мале те, чого досить на прожиття, врешті, це і є статок та багатство.