Тільки забачили Сову пташки, як почали ЇЇ наввипередки клювати. — І не злить вас, пані, — спитав Дріздик, — що на вас безневинну нападають? Чи не дивно вам це? — Анітрохи, — відповіла та. — Вони й поміж себе завжди роблять те саме. А щодо досади, то вона для мене тим терпима, що хоч мене сороки й ворони з граками клюють, однак орел з пугачем не чіпають, при тому й афінські громадяни мають мене в пошані. Сила. Ліпше з одним розумним та добрим душею жити в любові та шані, аніж з тисячею дурнів. |