Григорій Сковорода

Змія та Жаба

У час, коли Змія скинула линовище, її побачила Жаба.

— Бог з вами, пані! — гукнула здивовано. — Відмолоділи! Що за причина? Прошу сказати.

— Я вам залюбки можу порадити, — каже'Змія. — Ходіть за мною!

І повела Жабу до тієї тісної щілини, крізь яку вона нещодавно ледве продерлася, скинувши із себе стару шкіру.

— Ну ось, пані Жабо, прошу пролізти крізь цей вузький прохід. А як пролізете, вмент оновитеся, залишивши по цей бік увесь непотріб.

— Ти що, хочеш зачавити мене тут? — скрикнула Жаба. — Та хоча б мені й удалося сюди пролізти, то здерла б я всю шкіру!

— Прошу не гніватись, — відказала Змія. — Окрім цього шляху, годі вам дістатися туди, куди вдалося мені.

Сила. Чим краще добро, тим глибшим трудом, як ровом, воно обкопане. Хто труда не викладе, той до добра не прийде.